Рецензия на книгу Дороги й середохрестя

«Дороги й середохрестя» - це збірка літературознавчих есеїв професорки Києво-Могилянської Академії, лауреатки державної Шевченківської премії Віри Агеєвої. У даному виданні українська літературознавиця максимально відійшла від академічного викладу матеріалу, намагаючись таким чином спростити перцепцію поданої інформації про видатних постатей української культури XX-XXI століть.

Книга «Дороги й середохрестя» складається з двох не однакових за розміром розділів: перший називається «Класики високого Відродження», другий – «Сучасники». В обох частинах Агеєва звертається до найбільш знакових постатей української культури, щоб на прикладі їх життя, творчих пошуків та ідеалів показати основні тенденції розвитку (а часом і занепаду) українства.

Всі одинадцять есеїв публікувалися раніше повністю чи частково в періодичних виданнях чи в якості передмови до інших книг, але ця збірка – спроба зібрати розпорошенні статті під однією палітуркою, щоб читач мав змогу заразом ознайомитись з доробком літературознавиці. Те, що їх об’єднує це інтенція авторки провести паралелі між героями есеїв, визначити спільність у їх долях та творчих пошуках. Кожен із них привніс щось своє у розвиток української культури, кінематографії й літератури зокрема.

Постать Олександра Довженка, котрому присвячений вступний есей, виглядає тут цілком доречно, бо без геніального майстра-кінематографіста українську культуру двадцятого століття уявити досить складно. Віра Агеєва, спираючись на біографічний матеріал, показала мінливість долі знаменитого режисера. Пригадуються буремні часи, в які Довженку довелось не тільки жити, а й творити. Авторка розмірковує про компроміси з «червоною владою» на котрі був змушений йти митець заради можливості працювати. Оприлюднюються цікаві факти приятелювання Довженка зі Сталіним, про які я особисто не знала.

Віра Агеєва показує митця (будь кого з героїв послідуючих есеїв: Миколу Бажана, Павла Тичину, Марка Йогансена, Юрія Косача, та й самого Довженка), котрий завжди стоїть перед вибором – співпрацювати з владою, створюючи «правильні» тексти про червоний прапор, комсомол, партію і тихцем пишучи в шухляду свої «вільні від комуністичної корости» твори, або ж наважитись оприлюднити своє справжнє єство, власний доробок і потім поплатитися у сибірських таборах. Ясно одне: митець помирає двічі – у творчості, і у житті (як митець, і як людина).

У розділі «Сучасники» Віра Агеєва звертається до творчості відомих авторів сьогодення: Оксани Забужко, Юрія Андруховича, Тараса Прохаська, Юрія Винничука. Цей розділ значно менший за попередній. В ньому літературознавиця окреслила основні аспекти творчості літераторів, уникаючи узагальнень і порівнянь.

Книга «Дороги й середохрестя» буде цікава насамперед літераторам, критикам, філологам. Хоча й написана легкою науковою мовою, вона все ж таки розрахована на інтелектуалів та підготовленого читача.