Рецензия на книгу Французький заповіт

Французький прозаїк російського походження Андрій Макін лауреат різних премій в тому числі Гонкурівської, премії Медичі, премії Чіно дель Дука. 2016 року його було обрано почесним членом Французької академії. Таке широке визнання творчості письменника-емігранта, котрий в кінці вісімдесятих «втік» із-за залізної завіси до загниваючого заходу, насправді вражає. Це просто надзвичайний успіх.

Майже всі твори (а їх налічується сімнадцять) базуються на власному минулому й минулому радянського союзу. Андрій Макін досить часто переплітає сторінки власної історії з історичними перипетіями батьківщини. Насамперед, це стосується візитівки автора – роману «Французький заповіт».

«Французький заповіт» (1995) - найвідоміший роман прозаїка, за який він удостоївся Гонкурівської премії, тиражі котрого досягли майже тримільйонних позначок, а переклад налічує чотирьох десятків мов.

Зміст твору можна досить легко розділити на два наративи: це розповідь головного героя Альоші (безсумнівне Alter Ego самого письменника) й розповіді-замальовки його бабусі Шарлотти про Францію, про своє життя в Росії, дві війни, табірне життя, насильство й злиденність. До речі, справжня бабуся Андрія Макіна, колишня французька піддана, в часи Першої світової опинилася в Росії й залишилася там назавжди. Так само й Шарлотта опиняється не просто в Росії, а за залізною завісою без права виїзду в глухій сибірській місцині. Історія Шарлотти це осердя всього роману, його ключова частина.

Саме з розповідей бабусі онук Альоша «заочно» закохується у Францію й у все французьке. Шарлотта поверх сірих снігів Красноярська накладає зовсім інший, часто-густо, ідилічний малюнок вигаданої дофантазованої французької дійсності. Бо час змінив не тільки колись царську Росію, а й Францію (мультикультуралізм). Але бабуся вперто вірить у ту давню Францію з її манерами, кулінарними вивертами, елегантністю дам і ошатністю будівель. Таким вірусом французкості заражає й онука. Однолітки його і так цураються («онук французької бабусі»), а він навіть не намагається відмовитись від незручного в радянській дійсності походження.

«Французький заповіт» це не тільки заглиблення в родинний альбом самого письменника, це ще й спроба поглянути на історію колись «могутнього» СРСР максимально відсторонено та не заангажовано. Нині вже французький громадянин Андрій Макін не намагається заретушувати гірку правду сталінського «раю», а на прикладі долі Шарлотти показати весь ареал жахіть, котрі людина здатна витерпіти, так і не зламавшись до кінця.