Львів як місце дії роману часто обирають сучасні українські письменники. Зараз можна обрати книгу де події відбуваються у місті Лева на будь-який смак: від романтичної жіночої прози (Гурницька, Рогашко, Горбань, Кирик), історичної тематики (Іваничук, Винничук) до детективного ретро-роману (Коломійчук, Кокотюха). Але тільки Юрію Винничуку вдалося написати справжній містично-фантастичний роман про Львів середини сімнадцятого століття.
Хронологічно роман «затиснутий» в тісну шпарину між 1646-1648 роками. Але цього достатньо щоб «проникнутись» атмосферою тогочасного міського життя, де було місце таким для нас диким речам як: відьмацтво, чаклування, страти на головній площі, катування, алхімія, аптекарська справа, що часто межувала з містичними знаннями, антисанітарія та загалом звичне для тих часів життя. До речі, описи вдаються автору найкраще. Натуралістична деталізація справляє неабияке враження. Під пером майстра слова все навкруги оживає, вивільняє свої запахи, звуки, являє світу нутро міста. Таким описам Львова позаздрив би сам Зюскінд з його описами Парижа в романі «Парфумер». Цей сильний образ значною мірою відрізняється від звичного солоденького, просякнутого кавовими ароматами міста, часто перебільшено романтизованого іншими авторами.
Отже, середина сімнадцятого століття, місто Львів, що знаходиться в складі Речі Посполитої, молодий хірург-фармацевт «ненароком» успадковую аптеку. А аптека в ті часи була не лише торговим підприємством, а виконувала більш розширені функції. Аптекар користувався повагою, його часто запрошували бути присутнім підчас катувань злочинців та відьом, щоб не дозволити кату просто вбити винного, а лишити щось на поталу народу. Адже, люди полюбляли публічні страти, а кати були надзвичайно винахідливими у виборі тортур. А якщо це ще й була відьма, то тут не вистачало і дня щоб утілити у життя всі фантазії міського ката. Аптекарі часто купували у ката деякі частини тіла мерців, щоб потім використати їх у фармації. Винничук безжально змальовує такі буденні речі створюючи просто вражаючі картини, які читаються то з огидою, то з зацікавленням. І коли ловиш себе на зацікавленні – стає якось не пособі.
Загалом роман зосереджений на прикрому випадку, що ледь не вартував життя аптекарю. В романі також присутня трохи розмита детективна лінія, розгадка якого заскочить читача зненацька. Але насамперед це роман про життя міста, його звичаї та буденність, антураж якого трохи затьмарює увагу читача до колізії сюжету. Адже, те що трапилося з героєм книги вражає не так сильно як описи місця дії. Беззаперечно, Юрій Винничук справжній художник слова. Чудова книга.
