Рецензия на книгу Хранитель забутих речей

Англійська письменниця Рут Хоган в літературі дебютувала в тридцятилітньому віці в найкритичніший момент свого життя. Внаслідок автомобільної аварії вона на довгий час опинилася в лікарняній палаті, а пізніше поборола ще й рак. Час від часу записуючи коротенькі оповідки, до Рут Хоган прийшла ідея написати роман про досить цікаве захоплення – збирання й зберігання загублених кимось речей. До слова, авторка сама «сорока», котра тягне всякий непотріб (на перший погляд) до свого будинку, як то загублені кимось речі.

Головний герой книги «Хранитель забутих речей» являється віддзеркаленням самої письменниці. Він також письменник, котрий пише невеличкі оповідання про знайдені ним речі, детально їх описує, систематизує і зберігає. Питання «навіщо він це робить» не має ні найменшого шансу на відповідь. Це лише таке екстравагантне хобі Ентоні Пардью, адже не всі хобі колекціонерів мають ґрунтовне пояснення основної мети. Збирання заради збирання.

Одного дня на оголошення про роботу для домогосподарки, яке розмістив Ентоні Пардью в місцевій газеті, зголошується Лора, розлучена, засмучена, знесилена. Але робота по господарству в будинку відлюдька-письменника та ще й з таким оригінальним хобі повертає Лорі радість життя, запалює очі й пробуджує цікавість. Чи могла в той момент Лора здогадатись або хоч помріяти, що той будинок разом зі всіма його секретами й навіть привидами дістанеться їй у спадок, а їй доведеться виконувати не менш екстравагантне передсмертне прохання свого колишнього господаря? Про що йдеться? Й до чого тут бляшанка з-під печива з якимось попелом в середині?

Паралельно сюжету про хранителя забутих речей розвивається бічна гілка, головна героїня котрої Юніс влаштовується на роботу у видавництво, яким керує Бомбардир. Поступово у них зав’язуються приязні стосунки, котрі протримаються все їх життя. Ці дві сюжетні паралелі відбуваються на відстані тридцяти років, але в один момент збігаються в одній часово-просторовій точці. Власне вся ця історія зі збиранням і зберіганням забутих речей, здається, була задумана заради такого фінального залпу, котрий є ключовим.

«Хранитель забутих речей» - цікава книга про те, що кожна річ має свою історію. Матеріальні речі як сувеніри, котрі зберігають пам'ять про ті чи інші події з нашого життя, вони й приємні згадки і одночасно нагадування про біль та втрату. Рут Хоган чудово пропрацювала дану тему, сфокусувавши свою увагу на долі Ентоні Пардью та тій ролі забутих речей, котру вони відіграли в його житті. По-справжньому мила та тепла історія.