Рецензия на книгу Цієї ночі я її бачив

Словенський письменник Драго Янчар знаний інтелектуал сьогодення. Його есеїстика, кіносценарії і романи були відзначені не тільки національними нагородами, а й європейськими. Твори Янчара перекладають десятками мовами світу, українською зокрема. «Цієї ночі я її бачив» - другий роман автора, котрий було перекладено українською (перший – «Древо безіменне»). 

Книг на тему Другої світової війни написано чимало. Здається кожному письменнику є що сказати на цю тему, особливо тим, кому «пощастило» жити у ці буремні часи. Не стоїть осторонь і письменник зі Словенії Драго Янчар. Хоч і народився прозаїк у післявоєнні часи, але страшні історії часів Другої світової не залишили його байдужим. Його внесок у цю світову тему – незвичайний роман «Цієї ночі я її бачив».

Неординарність книги полягає, перш за все, у самій формі викладу. Роман складається з п’яти історії від п’яти персонажів, котрі розповідають одну і ту ж історію, але суб’єктивно, зі своєї точки зору. Обираючи такий прийом оповіді, Драго Янчар намагається відсторонитися якнайдалі від суджень з приводу подій, котрі реально відбувалися насправді і дати можливість читачам самостійно зробити висновки. Письменник уникає «чорно-білого» зображення дійсності, не ділить на хороших і поганих.

У роман закладена реальна історія. В часи Другої світової війни словенський мільйонер промисловець Радо Хрибар з дружиною Ксенією жорстоко поплатилися за приязне ставлення до німців, котрі окупували Югославію (куди входили словенські території). Й хоча подружжя в той самий час допомагало «лісовим хлопцям» - словенським партизанам, ті їх все одно стратили. У романі «Цієї ночі я її бачив» це подружжя Лео і Вероніки Зарнік.

Драго Янчар своєрідно переповідає цю історію устами п’яти персонажів: коханця Вероніки майора Дравської дивізії Стевана Радовановича; матері Вероніки пані Йосипіни; німецького військового лікаря, котрий був вхожий у маєток Зарніків доктора Хорста; Йожи - економки маєтку в Підгірному у Верхній Крайні; Йеранека – найманого працівника маєтку, повстанця й підпільника. П’ятеро мовців намагаються пояснити, що врешті решт сталося і головне – як?

Історія неординарної Вероніки Зарнік викликає різні емоції, але всі вони базуються на жалю до неї. Необачна, наївна, відсторонена від світу і жахіть у ньому, вона навіть не замислювалась до чого може призвести нерозбірливість у контактах. Вероніка бачила і відчувала перш за все людину, не важливо хто то був: німецький окупант, повстанець із лісу, підпільник, спекулянт, комуніст. Вона жорстоко поплатилася за це. Люди ніколи не вибачають свободи, краси і багатства.