Рецензия на книгу Чорний - це колір

Швейцарка Ґрізелідіс Реаль – відома суспільна діячка, котра починаючи з сімдесятих років активно боролася за права повій, очолюючи демонстрації, збираючи підписи під петиціями. Вона – жінка непересічної долі. За її власним передсмертним бажанням на її могилі зроблено напис: «Ґрізелідіс Реаль. Письменниця, художниця, повія».

Дебютний автобіографічний роман мадам Ґрізелідіс «Чорний – це колір» - справжній еротичний трилер, де головну роль виконує сама письменниця, а другорядні (численні секс-партнери) – темношкірі військові американської бази.

Але спершу була втеча з благополучної Швейцарії до розділеної на два табори повоєнної Німеччини. Цілком реальна загроза від опікунської служби у вигляді позбавлення материнських прав на двох дітей, змушують Ґрізелідіс разом зі своїм темношкірим коханцем Біллом, хворим на шизофренію, тікати до німецького міста Мюнхена. З цього часу починаються непевні часи бідування та жебрацтва. Хоча сама героїня спочатку мала добрі перспективи – випускниця Цюріхської школи мистецтв мала художній хист, але вона стала на круту доріжку, що врешті решт, привів її у глухий кут.

 Отже, шістдесяті роки, Мюнхен, дислокація американських військ на військовій базі поблизу. Здається підробіток сам собою проситься: наркотики, розваги, кохання за гроші. Але це була б цілком звична для літератури такого кшталту оповідь (згадайте книги «Одинадцять хвилин» Пауло Коельйо, «Мемуари гейші» Артура Голдена, Эльчина Сафарли «Туда без обратно»), де героїня робить певні висновки, шукає розради у сповіді. У романі «Чорний – це колір» героїня зовсім не жалкує про свої вчинки, вона не намагається «обілити» себе, шукаючи виправдання чи пояснення. Вона так хотіла, їй це приносило задоволення, ще й яке…

Ґрізелідіс Реаль буквально оспівує красу темношкірих американських солдатів, відшукуючи у своєму лексиконі влучні епітети на позначення відтінків будь-чого: розміру, кольору, дотику, смаку…. Вона не криється у висловленні свого захоплення від інтимних стосунків (пригод) з темношкірими. Інколи це викликає огиду, інколи подив, інколи хочеться відкласти книгу на певний час. Героїня описує все як є, не оминаючи увагою найменших дрібниць, зосереджується в основному на відчуттях.

Ґрізелідіс Реаль – вільна від моралі жінка. Ніяка буцегарня, куди вона все-таки потрапила за торгівлю зіллям, не здатна забрати у неї хоч часточку її вільного духу. «Мюнхенський» період її життя це основа відвертого роману «Чорний – це колір», але про роки повернення до нормального життя, про літературну, мистецьку і суспільно-політичну кар’єру Ґрізелідіс тут вже не йдеться. Нерозкритим залишається життєвий шлях письменниці на батьківщині, доля її дітей, що перебували в сиротинці. Цей роман лише про «чорний» період Ґрізелідіс Реаль.

Чи варто читати такі книги? Думаю, так. Але не всім. Чомусь на книзі немає наліпки 18+, хоча її зміст може шокувати у будь-якому віці.