Рецензия на книгу Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі

Японський письменник Харукі Муракамі не потребує додаткового представлення читацькій аудиторії. Важко окреслити межі його популярності, - комусь він до вподоби, комусь ні – байдужих читачів просто не існує в природі. Книги Муракамі розходяться світом багатомільйонними тиражами понад сорока іноземними мовами.

«Безбарвний Цкуру Тадзакі та роки його прощі» - тринадцятий роман прозаїка, котрий нещодавно з’явився у книжкових крамницях і одразу підкорив читацькі смаки. Книга чимось нагадує славнозвісний «Норвезький ліс» - така ж музична та меланхолійна. Музичним супроводом тут слугує композиція Ференца Ліста «Le Mal du Pays», що з французької можна перекласти як: «меланхолія, непояснювальна туга». Цей музичний рефрен задає основний тон всьому тексту, направляє його достатньо кволий, але не менш цікавий сюжет у це русло.

Відомо, що японці багато уваги приділяють значенню номінативів, вони дають імена зі смислом. Якщо дитину наректи іменем з агресивним, войовничим значенням, то вона такою і виросте, і навпаки. Не факт, але японці в це вірять. Значення цієї теорії намагався розкрити на практиці Харукі Муракамі.

П’ятеро друзів-підлітків з Нагої постановили підтримувати дружбу все життя. Багато хто так у юності робить, але не всім вдається. В компанії завжди панував лад та рівновага, здається ніщо їх не зможе розлучити. Всі вони були такі різні, зокрема через значення своїх прізвищ: Акамацу (Червона сосна), Оомі (синє море), Шіране (білий корінь), Курно (чорне поло) і тільки Тадзакі мав «безбарвне» прізвище, котре означало «багато мисів». Якось той Цкуру все ж таки на їх тлі вирізнявся, був самітником і «одинаком у тлумі людей» - загалом спільна риса для більшості японців. Він навіть вступив до токійського вишу, а не місцевого, як решта друзів. І здається, - ось причина їх відчуження. Але ні, було ще щось. Одного разу приїхавши на канікули додому, Тадзакі наштовхнувся на вороже ігнорування та збайдужіння з боку друзів до нього. Його просто виштовхнули з кола друзів, не пояснивши причини.

Нині Цкуру Тадзакі – тридцяти шестирічний успішний інженер-проектувальник залізничних станцій в Токіо. Все у нього добре, в принципі у нього не має привидів для нарікань на життя. Але той випадок з минулого (причину його виключення з компанії друзів) не дає йому нині спокійно жити. Ця тривожність переростаю у щось більше, ніж просто пошуки відповіді на тривіальне питання: чому? Здається у героя Муракамі не має іншого виходу, як повернутись в рідне місто і віднайти друзів, щоб нарешті дізнатися причину. То що ж все таки трапилось насправді? Чи завжди слід шукати правди?