Зустрічі і прощання. Книга 2

“Зустрічі і прощання” – це мемуари видатного літературознавця, людини, молодість якої припала на одну з найдинамічніших, але й найтрагічніших епох нашої літературної історії, 1920 – 30-ті роки.

У 1925 – 29 рр. Григорій Костюк вчився у Києві, слухаючи курси таких видатних постатей, як М. Зеров, П. Филипович, Б. Якубський. У 30-х переїхав до Харкова й увійшов до літературного об’єднання ПРОЛІТФРОНТ, де тісно спілкувався з М. Хвильовим, М. Кулішем, П. Тичиною, Ю. Яновським, Г. Епіком, Іваном Багряним, Остапом Вишнею та багатьма іншими літераторами. Був очевидцем сталінської розправи над інтелігенцією, зрештою і сам потрапив до концентраційного табору. Перший том “Зустрічей і прощань” присвячений саме цьому періоду життя Г. Костюка. Це живі, пронизливі спогади про усіх тих митців та учених, з якими зустрічався автор, про проблеми, які їх хвилювали, зрештою, про побут, саму тканину їхнього життя.

Досі найширшими мемуарами про літературний Київ та Харків 20-30-х вважалися “Розповідь про неспокій” Юрія Смолича. Одначе книга Костюка, написана у еміграції, тобто без жодних цензурних втручань, значно повніша і щиріша. Вона зацікавить не лише спеціалістів-філологів – прочитавши “Зустрічі і прощання”, велику насолоду отримає кожен, хто цікавиться живою історією культури.