Надія і демон самотності

Книга Надії Кушко (24 листопада 1972, Ужгород - травень 2015, Торонто) - української поетки, мовознавиці, перекладачки - вийшла посмертно.

Надія Кушко, як багато творчих, вразливих натур, мала загострене сприйняття дійсності, надавала перевагу самотності, її виснажували болісні біофізіологічні та психічні стани. Вона ніби балансувала на межі світів. Окремі її образи позначені наближеним до дитячого сприйняттям - самотня і трохи налякана дитина, яка насторожено і недовірливо ставиться до реальності, хоче заховатися в ірреальному, казковому, але і воно її ще трохи лякає своєю недозбагненністю. Звідси очудненість її поезії, в якій помітна екзистенційна домінанта. Світовідчуття авторки трансформовано в своєрідні поетичні образи та мову.

Видання здійснене за сприяння академіка Павла Роберта Маґочія.

Катерина Бабкіна

Ці вірші - це погляд всередину себе, а тоді вже звідти - на світ, чи то на небо над Парижем, чи на вікна й балкони зимового Торонто, - де, за яким з них заховане зелене деревце і стіл з двома стільцями, - чи на історичні події та персоналій.