Гемінґвей

Ернест Гемінґвей, поза сумнівами, один із найвидатніших американських прозаїків. Він познайомив читачів з іншим Парижем, особливою Америкою, Африкою, Кубою. А головне — показав світ яскравішим, стихійнішим, пристраснішим та романтичнішим місцем.                    

На кожному етапі його життя ми бачили нового Гемінґвея — довготелесого хронікера «утраченого покоління», мужнього мандрівника, що описував подвиги на арені для кориди, репортера на фронтах Громадянської війни в Іспанії і врешті-решт — легенду повоєнних років на Кубі. Однак трагедію, що сталася з ним, до кінця так і не зрозуміли.

ДЛЯ КОГО ЦЕ ВИДАННЯ

Книжка для найширшого кола читачів, усіх, хто цікавиться біографіями видатних особистостей, літературою загалом та творчістю Ернеста Гемінґвея.

ЧОМУ ЦЕ ВИДАННЯ

Детально аналізуючи листи, щоденники та архівні матеріали, Мері Дірборн намагається пояснити внутрішній світ надзвичайної та водночас недосконалої людини. Вона розкриває суть трагедії письменника, який змінив очікування від літератури, спосіб мислити та робити життєвий вибір для багатьох людей.

ПРО АВТОРА

Мері Дірборн — американська письменниця й біографиня. Авторка життєписів письменника Генрі Міллера, галеристки Пеґі Ґуґенгайм.

ВІДГУКИ

Це найповніший портрет Гемінґвея з нині доступних.

Washington Post

Дірборн змальовує Гемінґвея у всіх крайнощах. Це історія надзвичайно недосконалої й надзвичайно привабливої людини, що творила безсмертне мистецтво.

Star Tribune

ЦИТАТИ

Про роман «По кому подзвін»

«По кому подзвін» був виконанням суспільного замовлення. Маючи гостре чуття до запитів читацьких кіл, він наповнив цю книжку всім тим, що могло зробити роман як бестселером, так і фаворитом критики. До того ж він був вельми кінематографічним і приніс купу грошей з Голлівуду.

Про перші місяці в Парижі

У перші місяці життя в Парижі Ернест був більше зайнятий тим, що важить найбільше в літературній кар’єрі, — встановленням стосунків.

Про роль алкоголю

Алкоголь відігравав свою роль майже в усіх численних нещасних випадках в Ернестовому житті — від випадкового смикання за ланцюг, через що на голову йому впав віконний люк, до передостаннього струсу мозку, коли він послизнувся і впав на палубі «Пілар», розбивши голову до крові...З віком алкоголь не тільки погіршував йому здоров’я, а й сприяв занепаду його творчих сил. «За річкою, в затінку дерев» став плодом і його душевного розладу, і алкоголізму.