Рецензия на книгу Винова гора

Надія Мориквас – відома українська письменниця, журналістка, авторка кількох поетичних збірок, восьми романів на багаточисельних публікацій, зокрема есеїв. Її твори перекладалися на декілька європейських мов, але українському читачу авторка відома насамперед романом «Корнелія», де мова йде про молодомузівця Петра Карманського.

Новий роман Надії Мориквас, що побачив світ наприкінці минулого року, має загадкову назву «Винова гора» й не менш інтригуючу анотацію. Немов, обабіч Львова існує таке особливе містечко Виногори, де з під землі на Виновій горі б’ють джерела з чудодійною водою, а місцина та називається «цісарська криниця». Та й мешканці Виногорів (назва натякає нам на Винники, що під Львовом) якісь чудні та дивні, особливо ті – «новоприбулі». Але про все по черзі…

У творі є три центральні персонажі, довкола яких і будується оповідь. Анна – молода амбітна музейна працівниця, по закінченні університету переїхала до Виногорів, й ходячи дикими стежками схилів та звивистими вуличками містечка збирає місцеві легенди та перекази про довколишній світ. Лідія (Вовчиця) – місцева бізнес-вумен, котра займається ресторанним бізнесом. Свого часу переїхала до Виногорів й пустила тут коріння. Й найбільш загадковий персонаж твору – репатріантка пані Лінця, котра у юності разом з батьками покинула благополучну Францію й оселилася у місті з Виновою горою. Звісно, вона вирізняється непозбувним французьким шармом, манерами та вишуканістю, котрі радянська дійсність так і не змогла викорінити. Цілком логічно, що всі називають її француженкою. Дивний манкий світ Виногорів притягує до себе якимось незрозумілим чином.

Все, що об’єднує цих жінок – це боротьба з місцевим депутатом Хричем (промовисте прізвище), котрому запраглося побудувати розкішний маєток на Виновій горі, не тільки перекривши місцевим доступ до урочища, а й позбавляючи їх питної води. А апофеозом цього грандіозного задуму є будівництво маленької каплички біля джерела (що само по собі непогано), й головне – спорудження до неї асфальтованої дороги за рахунок місцевого бюджету. Зрозуміло ж, для кого буде та дорога.

Але Винова гора не поступається, як і її боронителі. Вона силами природи нищить ниций задум, і Добро знову перемагає Зло.

Роман Надії Мориквас «Винова гора» наповнений легендами, поезією й легкою меланхолією. Він немов пересторога для прийдешніх поколінь: годі руйнувати, нищити, викорінювати, час творити, саджати й плекати.