Рецензия на книгу Квіти на снігу

Відома українська письменниця, дружина не менш відомого прозаїка Володимира Лиса, Надія Гуменюк має багато літературних нагород. Вона автор ліричних поетичних збірок, радіоп’єс та творів для дітей. Але найбільшого визнання набули саме романи авторки. Вони неодноразово нагороджувалися «Коронацією слова» та іншими літературними конкурсами.

«Квіти на снігу» роман не новий, хоча щойно вийшов з друкарні. Раніше твір публікувався під назвою «Янгол у сірому». Це взагалі перший роман Надії Гуменюк, до цього були дитячі книги та поезія. Цей голосний дебют у новому для письменниці жанрі досить вдалий.

Це видання складається з п’яти невеличких новел, котрі укладаються в єдину сюжетну канву. Чому власне це новели, а не роман поділений на п’ять розділів? Перш за все, це п’ять окремих оповідачів, котрі розповідають своє бачення тих чи інших подій. Але сюжет вибудовується по суті довкола однієї події ­ братерської зради. Тут Надія Гуменюк вдало вплітає до сюжету біблійну притчу про Каїна та Авеля, про віроломство, заздрість, братовбивство і покуту.

Майже пасторальне волинське село, найкращі друзі, котрі називають один одного братами ­ Авдій Горнич і Калісій Немолюк. Їх дружба зародилася ще в дитинстві й триватиме, здавалося б, вічно. Спільне шкільництво, студентські роки. Коли у їх компанію влилася вродлива Соломійка ­ все змінилося. Обидва закохалися, але дівчина обрала одного ­ Авдія, а Калісій затаїв образу й жорстоко помстився, не тільки другові, а й його родині (донос, Сибір, смерть близьких). Наробив лиха всім, хоча насправді собі. Бо горе ходить по колу, як і щастя, до речі. Не зміг врятувати свою Соломійку Авдій, хоч і втік з Колими, її поглинула криниця. Для дівчини краще було померти, ніж віддатися Калісію.

Ця трагічна історія наповнює лише перші декілька десятків сторінок книги. Це зав’язка сюжету, основні ж події тривають у наші часи. Власне, розплата за скоєне не має терміну придатності. Вона все одно настане, день суду прийде. Не розплатиться Калісій, так сяде на лаву підсудних його син Жорж. Ця невідворотність спокути батьківських гріхів є основним мотивом роману, головною рушільною силою. Якось наперед відомо, що розплата за заподіяне лихо все одно настане, але авторка до останнього тримає напругу ну майже до фінальних сцен. Імпонує ще й те, що не лише зло Калісія буде відплачено, а й Авдій, котрий не зміг урятувати Соломію від загибелі, отримає шанс все виправити. Він рятує від Жоржа Анжелу, від сина того, хто загубив життя його коханої Соломійки.

Як бачимо, все рухається по колу: і добро, і зло. Закони всесвіту незламні, їх неможливо обійти, неможливі відкупитися й дати хабаря.