Рецензия на книгу Емма мовчить

Сюзанна Шолль – відома австрійська письменниця, авторка тринадцяти книг. У велику літературу прийшла з журналістики, досягнувши в цій царині значних успіхів (міжнародні нагороди, світове визнання). Вона навчалася славістики у Москві та Римі. Деякий час проживала і працювала кореспондентом від Австрії у Росії якраз в часи чеченської війни, тому чеченська тема найчастіше присутня у романах Сюзанни Шолль. Зокрема вона червоною лінією проходить у книзі «Емма мовчить».

Сюжет роману «Емма мовчить» вибудовується у формі двох паралельних внутрішніх монологів двох абсолютно полярних жінок. Одна з них це молода жінка чеченка на їм’я Зарема. Вона розповідає про своє дитинство в Чечні, про ритуальне викрадення і заміжжя, про народження дітей, про прихід кривавої війни у Грозний, про страх, катування, холод і кров, про зубожіння, про поневіряння. Вона нещасна. Інша пані – австрійська пенсіонерка Емма, котра проживає в достатку, в безпеці, у власному віденському домі, сита й доглянута. Але однаково нещасна, правда по-своєму. Чоловік проміняв її на молодшу, дорослий син вдруге розлучився, колишня невістка знову вийшла заміж і забрала Еммину онучку Луці до Італії, син «зв’язався» з якоюсь туркенею на ім’я Еміне і схоже у них все серйозно. А Емма самотня, її компанія – кішка Міцці.

Але що Еммині страждання у порівнянні із Заремою? Старший син підірвався на міні, партизана чоловіка убили у лісі, саму Зарему зґвалтував російський військовий, а народжена передчасно донька у підвалі померла у неї на руках. Залишився один син десятирічний Шаміль, і молода чеченка мусить зробити все, щоб убезпечити його життя.

Такі несхожі історії двох жінок, але такі споріднені трагічністю за своєю суттю. Бо для обох вони означають нове життя: для однієї вимушену еміграцію, своєрідну самотність у чужій країні, а для іншої одиноку старість, своєрідну самотність у рідній країні. Тому, коли одного разу у віденському супермаркеті долі жінок перетнулись – зустрілись дві самотності, віднайшовши одна в одній підтримку й розраду. Вони стали одна одній рятівним жилетом.

Твір «Емма мовчить» Сюзанни Шолль прекрасний зразок психологічної прози. Історії героїнь добре прописані, авторці вдалося підібрати слова, щоб передати внутрішні переживання персонажів, їх глибинні страхи та жагу до життя попри все. Найбільшим напруженням сюжету є екватор книги, саме той момент де стежки Емми і Зареми перетинаються. Цей контакт Сходу і Заходу завжди викрешує іскри інколи позитивні, інколи негативні. Але цього разу стик двох світів відбувся цивілізовано. Чудовий роман. Шкода, що на даний час перекладено лише один твір Сюзанни Шолль.