Всесвітньовідомий швейцарський автор романів і драм, лауреат премії Шиллера Фрідріх Дюрренматт до детективного жанру звернувся лише з однією метою – трішки підзаробити. Бо детективи продавалися краще, ніж глибоко філософські та новаторські, як на той час, п’єси Дюрренматта. Виробивши свій власний стиль в детективному жанрі, письменник здобув шалене визнання і читачі нарешті оцінили його ранні твори.
«Суддя та його кат» - багатовимірний детектив, де головну інтригу становить не, власне, пошук злочинця і розкриття подробиць злочину, а обставини що призвели до вбивства. Маючи філософську освіту, Фрідріх Дюрренматт «глибоко копає» в психології зловмисника, препарує саму природу кримінального злодіяння, на передній план виносячи саму ситуацію.
Сюжет, як на детектив, достатньо банальний: рано вранці на автошляху між швейцарськими містечками Тванн і Ламплінген в автівці знаходять вбитого місцевого лейтенанта поліції Ульріха Шміда. За розслідування справи береться досвідчений комісар поліції Ганс Берлах разом з напарником Чансом. Здається, ну просто немає ніяких зачіпок. Постать Шміда – хрестоматійний портрет звичайного поліцейського. Хоча він там щось копав під якогось Гастманна, але це було власне зацікавлення, своєрідне хобі. Тим часом, «вправний» слідчий Берлах видається якимось безпорадним. Ідеї підкидає лише «молодий-зелений» Чанс.
Фрідріх Дюрренматт відразу веде читача хибною стежкою ймовірних подій. Вводячи до сюжету швейцарського нувориша мільйонера Гастманна, під якого «копав» убитий Шмід, письменник неначе прямо натякає: «Ось, він злочинець». А що? Мотив є, можливості є. Тим більше, Берлах і Чанс дізнаються більше про замордованого колегу. Виявляється, Шмід під вигаданим ім’ям часто був завсідником своєрідних «вечірок» для обраних, що їх влаштовував Гастманн. А там обговорювались питання світового масштабу разом з мафією та державою з «новим устроєм». (Тут письменник натякає на гітлерівську Німеччину, бо дія детективу відбувається якраз перед війною, а ми пам’ятаємо, що Швейцарія була нейтральною країною, але виявилось, що не зовсім і нейтральною). Звісно тінь підозри падає на Гастманна, ба Шмід явно щось рознюхав. І Балах, і Чанс просто впевнені в цьому. Яким же стало здивуванням справжнє ім’я вбивці і, що найголовніше для Дюрренматта, мотив і ситуація злочину. Хоча, виявилось, що з самісінького початку Балах все знав. То чому ж дозволив слідству йти хибним шляхом? Що може пов’язувати комісара Балаха з Гастманном?
«Суддя та його кат» - тонко продуманий та чудово втілений інтелектуальний детектив, що бентежить і тримає увагу до останньої сторінки.
