Риб'яча кров

Хтось боїться привидів у дитинстві, а когось привиди дитинства переслідують ціле життя. Гана їде додому, в маленьке село на березі Влтави у Південній Чехії, де не була багато років, із нею в гаманці - список із дванадцяти імен. Вона врешті наважилася дати раду своїм спогадам і стосункам, задавненим почуттям і образам, пробачити й попросити пробачення.

Дитячі згадки відтворюють історію, типову для сільських районів Чехословаччини у 80-х роках минулого століття: її родина і село - серед багатьох зруйнованих швидким поступом соціальних змін та індустріалізації. Ті крихітні світи зникли майже непомітно, але багатьом їхнім вихідцям не дає спокою відлуння старих історій, аж поки їх не докажуть до кінця.

Затоплення сіл можна порівняти з депортацією, тут відмінність лише та, що депортація — це коли дім є, але до нього вже годі повернутись, а затоплення хати — навпаки: повернутися можна, але дому і звичного ландшафту довкола нього вже немає.

Анастасія Левкова, Літакцент

Для цієї історії все стає однаково важливими й цінними документами: уривок газетної статті й записи старенького сільського хронікера, спогади за келихом пива і зім’ятий список на дні гаманця. Особиста драма не може існувати ізольовано від загальнонаціональної, національна ж – не може не залишити сліду в світовій історії.

Ірина Ніколайчук, Читомо