По ту сторону неба

Бути самотньою – той ще квест на виживання. Бути самотньою поруч із коханою людиною – борошно. Ти шукаєш компроміс, звикаєш і піддаєшся. Але всередині чорна діра незадоволеності, що росте з кожним днем, зжираючи зсередини.

У такому стані важко жити. Енергія, відчуття щастя відсутні. Життя у тумані претензій та голках скандалів – поглинає. Чому так відбувається? Бо поряд не та людина? Чи просто ти сама не готова на щастя? Що має статися, щоб увімкнути цю готовність? Потрібно померти, усвідомити чи прокинутися? Доторкнутися до неба чи впасти на дно, щоб народитися знову?

Щодня прокидаючись, ми опиняємось перед вибором! Тисячі ниток долі перетинаються з твоєю і ведуть невідомо куди. Яка з них веде на щастя? Як зробити правильний вибір, щоб не злетіти ще глибше?

Відповіді ці питання не лежать на поверхні. Тільки коли опинишся в ситуації, з якої немає виходу, починаєш бачити шлях. Свій шлях. На щастя та порятунок. Але для цього треба або померти, або заглянути на той бік неба!