Мелодія кави в тональності сподівання

Довгоочікуване продовження дебютного роману «Мелодія кави у тональності кардамону» талановитої львівської письменниці Наталії Гурницької нарешті вийшло друком. Насторожено ставлюся до продовження, здавалося, вже цілком довершеного роману, особливо, коли рішення про написання другої книги було продиктовано популярністю першої. Але цей випадок скоріше виключення. Адже, «Мелодія кави в тональності сподівання» дійсно заслуговує на любов читача.

Сюжет, неначе тонко сплетене мереживо, делікатно вибудовується навколо постаті Анни, котра поховавши свого коханого Адама, чинно тримається трауру. Як же жити Анні без Адама? Як можна перенести тяжку втрату? Чому ж доля подарувала їм мало часу? Всі ці питання юрмляться в її голові. Життя без нього, життя після нього. Чоловік помер, лишивши на неї своїх дітей від двох попередніх шлюбів, та спільну з нею дитину, будинок у Львові, маєток поблизу Сокаля. А ще Анна має безцінний дар від Адама – вона вагітна. Її життя звучить в тональності сподівання….

«Мелодія кави в тональності сподівання» - книга стилістично наближена до реалістичного зображення дійсності. Дія твору відбувається в середині дев’ятнадцятого століття, і письменниця творить її в манері притаманній тій порі. Динаміка твору місцями завмирає на численні роздуми героїні та надзвичайно докладні й точні натуралістичні описи довколишнього світу. Гурницька майстерно передає тогочасну атмосферу львівського життя, розповідає про усталені звичаї та побут галичан. З цієї точки зору роман інформативно привабливий. З точки зору самого «продовження» книги, то воно не вражає карколомністю подій. Життя благочестивої вдови знатного панича не може бути насиченим пригодами та подіями великого штибу. Господарювання в маєтку, збереження і примноження прибутків, догляд за дітьми, туга за коханим і акварельне, майже примарне сподівання на жіноче щастя. Але чи дістанеться воно Анні? Якщо так, то якою ціною?

Цей роман зразок якісного жіночого роману. Він відрізняється від інших прозових творів розрахованих на жіночу аудиторію перш за все розлогими описами, внутрішнім заглиблення героїв, їх здатністю до самоаналізу та власне часом дії. Дев’ятнадцяте століття не часто зображують у романах про кохання сучасні прозаїки, певно побоюючись схибити з історичним підґрунтям. Наталії Гурницькій вдалося написати чудовий роман про мінливість долі сільської галичанки, що пробилася на верхів’я суспільства, ледь втрималася там і здобула щастя лише на якусь мить.