Київські бомби

Андрій Кокотюха - знаний український письменник, автор більш ніж сорока різножанрових книг, а також номінант та лауреат багатьох літературних премій. Його твори переважно детективного, пригодницького та історичного спрямування захоплюють читачів з перших сторінок. Герої Кокотюхи завжди непересічні особистості, змальовані у виключних обставинах.

Свіже перевидання ретро-роману Андрія Кокотюхи «Київські бомби» - спроба переосмислити історію Києва початку буремного двадцятого століття. Це були визначні часи, котрі спрямували нашу історію в «радянське» русло на багато десятиліть. Але спершу були бомби, київські бомби.

До певного часу тема «терористичної» історії Києва (1905-1908 рр.) українськими істориками не піднімалася. Вважалося, що підривна антимонархічна справа відбувалася в Санкт-Петербурзі, Москві, Харкові та Одесі. Чомусь історія київських анархічних рухів залишалась поза увагою. Аж поки Андрій Кокотюха не звернувся до преси 1907 року, де буквально «накопав» чимало інформації про підпільні терористичні угрупування, котрі боролися переважно одними й тими ж методами (грабунок, вбивства посадовців, підривання в багатолюдних місцях, сіяння паніки та розчарування у владі), але заради різних ідей. Групи формувалися чи то за національною ознакою, чи то за ідейним спрямуванням. Ясно було одне – на вулицях Києва було небезпечно.

Сюжет пригодницько-історичного ретро-роману «Київські бомби» - це саме описані з точки зору терористів будні такої злочинної групи, навіть двох. Одна – соціалісти-революціонери, есери єврейської національності (до-речі, саме єврейські банди були найактивнішими і найчисельнішими) на чолі зі Штерном. До неї також входять: Фаїна, Вольф, Левін, Малюта, Гірш. Підчас терористичного акту направленого супроти генерал-майора судді Євсеєва карти Штерновій групі сплутало інше угрупування українців-терористів, які називають себе «Коліївцями». До останньої належать: Андрій Волох (Полтава), Оксана Волох, Антон Сапіга (Залізняк), Вакула. Коліївці теж вчинили замах на екіпаж Євсеєва, де сиділа поруч із суддею їхня жертва. Що з цього вийшло? Як переплелись долі двох угрупувань? І який фінал чекає на кожного члена підривної команди? Читайте.

«Київські бомби» Андрія Кокотюхи – це також і викривальний роман, де об’єктом викриття стає злочинна влада, що «допалась» до штурвалу країни-монстра (СРСР) через якихось десять років, після подій книги. Адже, в Тифлісі теж діяло подібне терористичне об’єднання на чолі з Кобою (кличка Сталіна), що займалося тим же, що й київські бомбісти: грабунок, вбивства, терор в ім’я високих ідеалів, зрозумілих лише бойовикам. Хоча в романі Кокотюхи жодного слова про тифліських бандитів, жодного слова про Кобу. Але аналогія, прозорий натяк на коріння радянської влади перших років від часів створення, а також про витоки «червоного терору» населення.

А ще роман «Київські бомби» трішки пророчий. Написаний влітку 2014, немов накликав на вулиці Києва осінні та зимові бомби Революції Гідності. Читайте, робіть висновки. Бо історії властиво повторюватися.