Джейн, лисиця і я

Графічні романи – це специфічна література, яка має своїх прихильників, кількість яких я сподіваюся буде все більше зростати. У цій книзі чудово поєднані візуальний та текстовий план. Крім того, її особливістю є використання кольорових вставок. Які у фільмі назвали б «спецефектом». Тут кольорові сторінки виконують роль емоцій головної героїні – Елен, дівчинки-школярки. Яка втікає від проблем цього світу у свою улюблену книгу «Джейн Ейр». Елен дражнять в школі, її принижують однокласниці, вигадуючи нові знущання та дражнилки. Як завжди буває у таких книгах має відбутися якийсь поворотний момент, що змінює життя головного героя. Такий трапляється з Елен у англійському мовному таборі, де вона знайомиться з іншою дівчинкою, після чого сама стає іншою . Адже віртуальний друг, у випадку Елен – книга, це добре, але живий друг це набагато краще.
Цю книгу варто прочитати як тим, кого ображають, так і тим, хто ображає. Першим вона допоможе повернути віру в себе, головне бути самим собою. Другим варто прочитати цю книгу для того, щоб поглянути на себе з боку та задуматися, чи настільки вони круті. Якщо дозволяють собі принижувати інших.
Мені сподобалися ілюстрації, що зроблені у стилі чорно-білої графіки, зручний для такого виду літератури формат, а також якісний папір.
Варто попередити, ваша дитина взявши книгу до рук випустила її перегорнувши останню сторінку. А оцінка книги була дуже короткою: «класна книжка», коротко і не пафосно.