Альбер Камю (1913—1960) — французький романіст, філософ, публіцист, один з лідерів філософсько-мистецького напрямку екзистенціалізму. Лауреат Нобелівської премії з літератури 1957 року. За життя його називали «Совістю Заходу», і зараз він вважається одним з найбільш важливих авторів і мислителів ХХ століття, чиї твори перебувають на стику художньої прози і філософського трактату. Письменник був затятим прихильником гуманізму, при цьому відкидав насильницькі методи боротьби з несправедливістю, вважаючи, що цей шлях тільки примножує її.
Крім художньої прози, творча спадщина автора включає в себе драматургію, філософські есе, літературно-критичні статті, публіцистичні виступи. Роман «Чума» (1947) являє собою свідчення очевидця, що пережив епідемію цієї страшної хвороби: оповідь ведеться від імені доктора Бернара Ріє, який керував протичумними заходами в зараженому місті Оран, де спалахнула епідемія чуми. Але батьки міста, приховуючи правду, роблять всіх жителів заручниками страшної драми. «Окупація» міста чумою, опір їй, підпорядкування огидному ворогові — все це змушує згадати про трагічні події у Франції періоду фашистської окупації.
