Автор:
Рік видання: 2021
Кількість сторінок:
Мова:
Вік:
Ілюстрації:
Перекладач:
ISBN:
Обкладинка:
Формат:
Вага:
«Бути чи не бути, чи, можливо, таки бути?» — це риторичне запитання про майбутнє Сингапуру. Чи виживе місто-держава, за площею менша від Києва? Чи вдасться сингапурцям зберегти те, що вони збудували за пів століття незалежності? Чи зможуть вони й далі розвивати освіту та утримувати при владі інтелектуальну еліту? Про це розмірковує дипломат із 33-річним досвідом Кішор Махбубані.
Кішор Махбубані описує три варіанти, якими може рухатися історія, щиро вболіває за власну державу й закликає сингапурців до роздумів і самоаналізу. Це, на думку автора, допоможе підготуватися до майбутнього й зробити його оптимістичним.
Кішор Махбубані — дсингапурець з індійським корінням, дипломат і науковець. У 1971–2004 роках працював у Міністерстві закордонних справ і був постійним представником Сингапуру в ООН. Викладав у Сингапурському національному університеті й Гарварді. Увійшов до 100 провідних світових мислителів за версією Foreign Policy (2010, 2011). Автор восьми книжок, серед яких «Чи можуть азіати думати?» і «Китай переміг?».
Відомі цитати з книги
Про меритократію в Сингапурі
"Меритократія — це відбір найсвітліших голів для виконання життєво важливої роботи в будь-якій організації чи державі. Очевидно, що у цій царині Сингапур домігся успіху. Унаслідок безжального меритократичного відбору в ключових інститутах Сингапуру — зокрема на державній службі та в судовій владі — працюють направду талановиті люди. Починаючи від здобуття незалежності 1965 року, уряд мудро заохочує обдарованих юних сингапурців до участі в стипендіальних програмах із надзвичайно строгим відбором на зразок Президентської програми, програми Збройних сил Сингапуру та інших стипендіальних програмах, що присуджуються за високі академічні показники. А отже, команда талановитих сингапурців, які обіймають ключові посади в численних установах, буде однією з найкращих у світі."
Про надмірне сподівання на владу у вирішенні проблем
"Кожне суспільство у світі має досвід неналежного державного управління. Колись такий досвід неминуче отримає й Сингапур. Найкращий спосіб підготовки до неналежного управління такий: населення має менше розраховувати на рішення, які пропонує уряд, і більше — на пошук рішень окремими громадянами. Однак належне управління тягне за собою прикрий наслідок: сингапурці розраховують на те, що їхні проблеми розв’ язуватиме уряд. Наведу один маленький, але промовистий приклад: Сингапур — одне з найчистіших міст світу. Але цим потрібно завдячувати тому, що на нас працює армія прибиральників. Мало сингапурців бере на себе відповідальність за прибирання сміття. Це особливо впадає в око під час пробіжки парком Іст-Кост після вихідних. Якщо ми не вміємо навіть сміття після себе прибрати, чи зможемо ми підготуватися до того дня, коли потреба в особистій відповідальності зросте? "
Тут можете залишити
свій відгук про товар
