Рецензия на книгу Часове серце

Як же я тепер радію, що вирішила продовжити знайомство з циклом «Часодії» Наталії Щерби і не зупинилася на першій частині. Адже роман «Часовий ключ» залишив мене в змішаних почуттях – начебто цікавий незвичайний світ, але якось по-дитячому написано.

Книга «Часове серце» - друга частина циклу про часодіїв, що складається з шести романів. І вона справила на мене велике враження. Історія перевтілилась в щось дивовижне, герої розкрилися, їх вчинки стали більш зрозумілими та свідомими.

Книга «Часове серце» починається з того, що Василила, Феш, Льошка та інші ключники потрапляють на Осталу (нашу Землю) в звичайний літній табір.

Саме там має розцвісти Пурпуровий Квіт, перед яким ключники повинні загадати єдине бажання – новий Часовий Розрив – і врятувати Осталу та Ефлару від зіткнення.

Ось тільки не у всіх благі наміри щодо Пурпурового Квіту, а тому Василині та її друзям доведеться розгадувати плани ворогів, бути дуже обережними, вчитися довіряти один одному та випробувати на міцність власні сили.

Для мене цикл «Часодії» - це Гаррі Поттер по-українськи. Мається на увазі не схожість сюжетів, адже вони абсолютно відрізняються, а сама атмосферність, повнота історії та захопленість світом. І я дуже рада, що ця серія створена українською письменницею.

Чим ще вражає книга «Часове серце», так це поєднанням звичайного повсякденного та невідомого фантастичного. З одного боку, більшість подій розгортаються в звичайнісінькому спортивному таборі. А оскільки раніше я дуже часто відвідувала такі табори, то зразу пройнялася атмосферою роману з галасливими хлоп'ятами, посиденьками біля вогнища, захоплюючими груповими іграми, тренуваннями на свіжому повітрі та ін.

З іншого боку, героям роману постійно доводиться мати справу з часодійство: вдосконалювати свої здібності, мандрувати у минуле, подорожувати у часі.

І такий контраст дуже приваблює: ось ти сидиш разом з друзями в їдальні та базікаєш про неважливе, а в іншу мить ти вже зупиняєш час чи то мандруєш в замок Зміулан, щоб зустрітися з загадковим Духом Астрагором.

Таке незвичайне поєднання я зустрічала тільки в книжках українських фантастів Сергія та Марини Дяченків, тому книга «Часове серце» трішки нагадує мені їх романи.

Також в другій частині ми знайомимося з деякими новими героями. Мене дуже зацікавила Захарра – сестра та нібито зменшена копія зарозумілого Феша з зухвалим характером. Думаю, дівчинка ще себе покаже.

Для тих, хто вже познайомився зі світом чародіїв чи тільки збирається це зробити, я раджу: читайте, читайте і не пошкодуєте, адже це дивовижно яскрава історія, яка з кожною книжкою стає все більш насиченою, об'ємної і неповторною.