Рецензия на книгу Амазонка. Київ—Соловки

Український письменник Валентин Чемерис автор історичних та фантастичних романів, гумористичних творів, збірок жартівливих оповідань, а також есеїв. Найбільшу увагу прийнято приділяти саме історичній спадщині автора. Можна навіть вивчати історію України, читаючи його книги, що виходять у видавничій серії «Історія України в романах». Й дана книга якраз звідти.

Книга Валентина Чемериса «Амазонка. Київ - Соловки» складається з двох окремих текстів, присвячених діячам української літератури – Олені Телізі й Миколі Вороному. Хронологічно ж видання охоплює криваві роки сталінського червоного терору першої половини двадцятого століття.

Повість «Амазонка» має пояснюючий підзаголовок – «Повість із життя Оленки Шовгенової, яка стала Оленою Телігою» й являє собою глибоке переосмислення мінливої долі видатної української поетеси, активної діячки руху за незалежність України, патріотки, членкині ОУН, котру фашисти розстріляли у Бабиному Яру в лютому 1942 року. Досить цікавим біографічним моментом є той факт, що Теліга народилася й виросла в Петербурзі у російськомовній родині, в російській культурі, коли все українське зневажалося (мова, співи, творчість). Але дізнавшись, що в неї тече українська кров, обрала для себе українську ідентичність, вивчила мову, перейнялася історією й боротьбою за незалежність. Звісно були поневіряння, вигнання, еміграція до Чехословаччини, де вона разом з іншими українцями розбудовувала осередок української культури. Коли німці окупували Київ, Олена Теліга вирушає до нарешті звільненої від совєтів столиці. Тоді ОУН покладали великі надії на співпрацю з німцями, але їх членів заманювали, щоб стратити, як Олену Телігу (й багатьох інших діячів і борців за українську державу) у Бабиному Яру.

Роман-есе «Київ - Соловки» Валентина Чемериса теж розповідає про загибель найкращих представників творчої еліти української нації. Письменник проводить паралелі між двома мистецькими родинами – Вороних (Миколи й Марка) і Крушельницьких (Антона й Івана), де батьки й їх сини були поетами, чиї долі зламав червоний терор.

Українська література особливо двадцятого століття мартирологійна, тобто це література страждання. У біографії майже кожного письменника минулого століття є стандартний набір слів та понять: заборона творчості, заслання, ув’язнення, розстріл. Цими двома творами, що ввійшли до книги, Валентин Чемерис тільки підтверджує ці тези. Додаючи «декоративні» деталі до сухих шкільних чи університетських біографій Олени Теліги й творчих тандемів Вороних та Крушельницьких, письменник виносить на передній план не долю письменника-творця, а долю людини, котра багато страждала, а потім упала жертвою кривавого монстра Сталіна.

Також книга містить чималі документальні вставки (досьє, протоколи засідань, судові й слідчі матеріали, накази й розпорядження). Твір Чемериса зацікавить істориків, біографістів, й простих читачів також.