Важко назвати Юрія Кирика популярним українським прозаїком. (Хоча його творчість була відзначена премією ім. А. Малишка в категорії «Проза», також автор став переможцем конкурсу мета реалістичного оповідання «Золота Мантикора»). Але все ж таки новачком Кирика теж не назвеш, зважаючи на його поважний вік. Можливо, творчість прозаїка була недосяжною для широкого загалу, бо виходила друком в регіональних видавництвах. Але, коли до справи береться КСД, - здається успіх гарантований. Але читач чомусь «пручається», книга відверто «не йде». В чому ж справа?
Автор обрав дуже виграшну локацію, з огляду любові читачів до цього міста. Львів, дев’ятнадцяте століття, герої – верхівка шляхтянської еліти. Кирик вміло прилаштовує реально існуючих героїв в вигаданий художній світ свого роману. Головний персонаж твору – польський граф, що осів в Галичині, Станіслав Скарбек. Його постать дуже відома на західних теренах. Він успішно втілював найамбіційніші задуми, щедро розвивав культурне життя на периферії Австро-Угорської Імперії, частиною якої був Львів, володів копальнями, ґуральнями, тартаками, рудниками, сплачував достойну зарплату робітникам, був філантропом. Але найголовнішою справою свого життя вважав побудову польського театру у Львові. Власне, втілення цього грандіозного проекту являється першим «дієвим» шаром книги.
Інший – особисте життя Станіслава Скарбека, його тваринна любов до тринадцятирічної графині Софії Яблоновської. Правду кажучи, саме ця майже набоківська любов до дитини (з описами підглядання за перевдяганням Софії) і відштовхує читача. Це якось неприємно і неприйнятно. Якби автор постановив собі за мету описати тільки їх любовну історію і все (як в «Лоліті» Набокова), не занурюючись в громадську діяльність графа, його амбітні проекти, то була б зовсім інша література. Навіщо було включати епізод милування оголеною дитиною в текст присвячений видатному діячу? Коли Софійка трішки підросла, вони одружилися. Це був дивний шлюб, майже «батьківський». Але Софія навіть не підозрювала, що справжнє кохання чекає її з польським поетом-драматургом Олександром Фредро….
Якщо відкинути той недоречний еротичний епізод, то книга сама по собі надзвичайно інформативна. Вона написана на стику двох жанрів: художнього і біографічного романів. В сюжеті присутні реально існуючі діячі польської та української культури, градоначальники, музиканти та військові. А ще це своєрідний зріз суспільства Львова дев’ятнадцятого століття. З цієї точки зору книга приваблива.