Нада Ґашич – відома хорватська письменниця, автор двох романів, чия слава сягнула поза межі батьківщини. Перший прозовий твір «Тиха вулиця, алея» вийшов друком, коли письменниці було вже за п’ятдесят. До речі, його було перекладено українською майже синхронно з іншими перекладами.
«Вода, павутина» - другий роман Нади Ґашич. Це неординарне прозове полотно, зіткане з багатьох різнокольорових ниток-історій, котрі, врешті решт, зливаються в один сувій. Щоб його розгорнути і вловити суть потрібно сягнути справжніх смислових глибин, які поховані під товстим шаром води. Вода – найсильніший образ роману. Його можна трактувати безкінечно.
Текст починається з великого стихійного лиха. В ніч з 25 на 26 жовтня 1964 року найбільша річка Балкан Сава виходить з берегів і затоплює половину Загреба, ховаючи під собою будинки, садиби, людей. Вона змиває все лихе і все хороше, очищує поверхню для нових подій. В потоці людей рятуючись, курсує, немов корабель-танкер, вагітна Анна Фірман, що має ось-ось народитися (і власне тієї ж ночі таки народжує Катарину). Цей «водний» епізод розпочинає книгу, він же і закінчує. Серцевина роману це події, що відбуваються в двохтисячних роках і головними героями котрих стають вже доросла Катарина, її дві молодші сестри Іта й Ірма, син Давид та інші. Сюжет скидається на детективний, бо є тут і злочин, і розслідування, й поліцейські, й слідчі, немає лише кари. Адже злочинність це павутина, в котрій все зв’язано, є «головний павук», котрий замовляє музику і під чию дудку танцюють навіть «павуки в погонах».
Роман «Вода, павутина» - має досить чітку побудову. Кожний новий розділ має назву на кшталт: «Перший камінь, перший вал», «Другий камінь, другий вал» і так до дев’ятого. Символічна аналогія з «Дев’ятим валом» Айвазовського. Дев’ятий вал у сюжеті тексту «Вода, павутина» найруйнівний, невідворотній, від цього немає рятунку. До сюжету також органічно увійшли декілька балканських казок, записи розмов мобільними телефонами, підслуханих у транспорті, розмови престарілого несповна розуму з Малою Пречистою, внутрішній монолог Давида, котрий перебуває в комі. Справжній постмодерний детектив. Це все ставить книгу Нади Ґашич на щабель вище над звичним детективом, де розв’язка лежить на поверхні. Тут потрібно пірнати глибше.
«Вода, павутина» незвичний детектив від Нади Ґашич, повний символів та значень, де головним не є дізнатися ім’я злочинця і покарати його, а розплутати цілий клубок із замовчувань и прикриттів.
