Цвіте терен. Книга третя: Білий ангел. Книга четверта: Тернове вино

«Ти не хочеш співати у терні один... Хор тернових птахів співає реквієм коханню. ...Я знаю, колись ти повернешся, прийдеш і попросиш краплю води, щоб не висохло джерело у пустелі нелюбові. Попросиш краплю вина, і мої вірші перетворяться на червоне чорнило, яким пишемо у серцях. Попросиш крихту хліба, і знайдеш поживу на сторінках цієї книги, щоб не загинуло в тобі хлопченя, яке жило за сонцем і кохало за місяцем. Залишаю тобі себе, щоб знав — не самотній у світі.»