Таємниця галицького Версалю

Нова книга від переможниці конкурсу «Коронація слова» Тетяни Пахомової переносить нас у вісімнадцяте століття на східні креси Польщі. В фокусі роману праведне і грішне життя польської еліти тих часів: Потоцьких і Мнішеків. Пахомова змальовує зовсім нешляхетне життя привілейованої верхівки суспільства, не шкодуючи їх вдається в такі подробиці, котрі часом шокують. Чого тільки варта сцена п’яної гулянки Анни Ельжбети Потоцької і Марії Амалії Мнішек і їх гріховної забаганки: прилюдні статеві зносини двох карликів: Каролінки і Карлічека. А вранці звичайний похід до костелу, немов нічого й не було. Так, розваги у знаті були ще ті. Мало було їм домашнього театру і оркестру в кристинопільскому замку, мало було їм смачних наїдків і вистояних вин, полювання і рибальства. Цей роман зриває маски зі шляхти і вражає подробицями.

Але головною сюжетною лінією роману «Таємниця галицького Версалю» є, все ж таки, любовна лінія. Молодий спадкоємиць величезних маєтностей і статків Станіслав Фелікс (Щенсний) Потоцький закохався в Гертруду Коморовську із збіднілої шляхти. Історія не нова, правда? Прикладів таких мезальянсів маємо силу силенну в літературній спадщині. Звісно, планів на єдиного сина батьки Потоцького побудували чимало (поріднитися з заможними Мнішеками через одруження з Жозефіною Мнішек і посадити сина на королівський престол), і кохання з простолюдинкою до них не входило. Але кохання, як і хвороба, не зважає на статки і соціальний рівень. В юних серцях зароджується почуття і тільки смерть може стати їм на заваді….

Крім любовної лінії, роман Пахомової має ще одну вагому складову – це міцне і добре відтворене історичне тло твору. Адже, Польща вісімнадцятого століття – це арена міжусобних «війн» польської знаті за королівський престол, за вплив у політичній і економічній сферах, за відстоювання і примножування своїх статків і маєтностей. Погроми повсталих селян, так звана «Коліївщина», рух конфедератів і промосковських кіл влади – все це детально пропрацьовано автором і доступно донесено. З цієї точки зору, твір можна вважати надзвичайно інформативним. Звички, розваги і показна «богобоязнь» заможної шляхти, про яку йшла мова вище, теж додає твору балів.

Основним же меседжем роману є повторення історії. Чи то особистісної (як у родині Потоцьких, бо кожне зло буде покаране), чи то більш глобальної (намагання Росії поглинути народи, країни, землі і одвічна боротьба малого проти великого). Вічне протистояння добра і зла, любові і ненависті, безкінечна зебра життя. Тонка аналогія з сьогоденням.