Український прозаїк, автор багаточисельних бестселерів Василь Шкляр відомий своїми патріотично-звитяжними романами на історичну тематику. Його герої – незмінні борці за українську незалежність, щирі патріоти, готові покласти голову за свою країну. Варто згадати твори «Маруся», «Чорний ворон», «Залишенець» і зовсім свіжий роман «Троща». Всі вони мають дещо пригодницький характер, де майже немає любовної лінії. Але роман «Тінь сови» трохи вибивається вже зі звичної для автора тематики. Ця книга інша і про інше, про іншу боротьбу, де перемогу отримати значно важче.
«Тінь сови» - мабуть єдиний роман лауреата Шевченківської премії Василя Шкляра, де на передній план виходить особистісна історія персонажа, його душевні інтимні переживання, що не співвідносяться з українською історією та часом дії. Тут немає звитяги, геройського подвигу чи боротьби за високі ідеали. Цей текст дещо приземлений, людський, сентиментальний. Хоча автор і насилає на героїв низку випробувань, але точаться вони не в тих сферах, що завше.
Сюжет книги достатньо прямолінійний, хоча є певні повороти до минулого (особливо в дитинство героїв), де закладаються підвалини сьогодення. Молодий сільський юнак Степан одружується з Катериною. У них народжуються троє дітлахів. І все як у людей: і хату поставили, і садок посадили, і господарство добре мають. То чого ж не жити як всі? Воно б і жилось якби не хворе серце чоловіка, яке потрібно було прооперувати ще десяток років тому. Але, як більшість із нас, Степан пустив усе на самоплин.
Інший дует героїв – київське подружжя Усманових: Муталіб й Ірина. Їх сімейне життя теж не без «тіней сови», має свою специфіку і свого заклятого друга – тещу, у котрої завидющі очі, ласі до чужого щастя.
Обидві сімейні пари пов’язані якимось непояснювальним зв’язком, Муталіб навіть побратався зі Степаном, коли той приїздив до нього в село на риболовлю. Власне то був звичайний виклик столичного хірурга до сільською лікарні, і прислали Муталіба. Так вони й заприязнилися. Їх поєднала жага до риболовлі, яку, до речі, розділяє з ними й автор роману. Вже пізніше, коли вже було надто пізно, Степан нарешті погоджується лягти під ніж у київській лікарні. Чи зможе урятувати Муталіб названого брата?
«Тінь сови» - життєствердна книга про істину, котру ми завше відкидаємо і відсуваємо, не вірячи у неї. Неможна відкладати життя на потім, варто жити тут і зараз, бо може це і є справжнє життя?! Чомусь щасливі дні саме «згадуються», а не констатуються. Бо не цінуємо очевидних і природних речей, даних здається навічно (здоров’я, волі, свободи, безпеки). Василь Шкляр у своєму романі, котрий хочеться розібрати на цитати, настільки він мудрий та місткий, примушує замислитись над багатьма речами, осмислити сенс буття. Саме такою повинна бути книга, чи не так?
