«Ship Life, або Сім місяців добровільного рабства» написано у формі умовного щоденника дівчини, що працювала офіціанткою на американському круїзному лайнері. Авторка день за днем відтворює з пам’яті реальні події семи місяців, проведених на борту, ділиться своїми враженнями, відкриттями і переживаннями. Читачі цього щоденника мають змогу разом з авторкою відвідати понад 20 країн Європи, Північної та Центральної Америки, а головне ‒ з перших вуст дізнатися про те, яке ж воно – корабельне життя.
ПРЯМА МОВА
«Коли я повернулась додому після семимісячного контракту на круїзному лайнері, друзі, родичі і знайомі багато разів питали мене, як там було. Відповідати на це питання мені було дуже складно. За сім місяців сталося стільки, що все це годі вкласти в одне-два речення. Я не могла надати цьому досвіду ані знаку «+», ані «–». У результаті різним людям розповідала різні речі – залежно від настрою. Хтось дізнавався про красу Карибських островів, а хтось про те, що за сім місяців у мене не було жодного вихідного дня. Але ніхто не отримав повної картини, – надто довго довелось би це все розповідати, та й вислуховувати. Так чи інак, з часом усе погане забувається, а хороше й далі викликає усмішку. Круїзний лайнер став однією з найстрокатіших сторінок мого життя.
[...]
Безумовно, сім місяців на лайнері – це найбільший виклик, найтравматичніший досвід і найважчий період у моєму дотеперішньому житті. Ця книжка – мій подорожній щоденник, де події викладено в хронологічному порядку. Читаючи її, Ви зможете разом зі мною побувати в усіх круїзах, які здійснив наш лайнер. Те, що я тут пишу, – винятково моє особисте сприйняття ship life, відповідне до мого характеру, цінностей і всього попереднього досвіду. І в жодному разі це не означає, що, поїхавши працювати на круїзний лайнер, Ви досвідчите те ж саме. Навпаки, скоріш за все, Ваша історія матиме зовсім інші барви.
[...]
Дякую всім, хто мене підтримував, коли я була на судні, хто надихав і допомагав під час написання цієї книжки. Дякую Вам, що зараз тримаєте її в руках, – і запрошую у велике плавання» (Ольга Мельник).
