Подив і тремтіння

Франкомовна бельгійська письменниця Амелі Нотомб народилася в невеличкому містечку Еттербек, але дитинство її пройшло в Японії, Лаосі, Китаї та Бірмі. Її батько займав посади в дипломатичному корпусі, чим можна пояснити часті переїзди родини Нотомбів. Саме тому ці екзотичні східні країни часто виринають у якості локацій для дії романів письменниці, додаючи її книгам автобіографізму і непересічного погляду на культурні особливості цих країн.

Роман «Подив і тремтіння» хоч і був написаний в 1999 році, лише тепер став доступним українською. Саме ця книга принесла авторці авторитетну Велику премію Французької академії, а в 2003 році її було адаптовано для телеекрану.

Безперечно, роман «Подив і тремтіння» автобіографічний. Адже, як і героїня твору сама Амелі теж стажувалася в токійській фірмі Юмімото протягом року, переживала такі ж труднощі в порозуміння двох таких різних культур і свій досвід описала в книзі. Сюжет роману – немов сповідь героїні, майже докладний щоденник. Це описи рутинних буднів у колективі торгівельної компанії, де владарює достатньо тоталітарний «великий» керівник і не менш деспотичні «менші» начальники. Юна перекладачка, щойно з університетської лави, бельгійка Амелі поринає у справжній тераріум, де плавають різнокаліберні рибки і рибини, готові проковтнути за найменший непослух та індивідуалізм (самодіяльність, ініціативу).  Хоча на початку безпосередня начальниця Амелі - Морі Фубукі скидалась на доволі приязну особу, з нею бельгійка могла б порозумітися і заприятелювати. Якби не ці пресловуті культурні й світоглядні розбіжності, етичний дисонанс і різне світосприйняття. Адже Японія – це настільки «дивна» країна, економічним звершенням котрої заздрять усі, а розумом її осягнути не можуть.

Щаблі кар’єрної драбини Амелі неустанно вели її донизу. Як так сталося, що починаючи працювати на посаді перекладача, її перевели до бухгалтерського відділу, потім до ксерокопіювального апарату, потім відвели дивну роль «щоденного перегортача календарів» на робочих місцях офісних працівників, і, врешті, апофеоз кар’єрного падіння – прибиральниця в туалеті на сорок четвертому поверсі? Що пішло те так? Світло може пролити лише оповідь самої героїні твору.

Цей роман нова спроба протиставити (чи може примирити) східну і західну цивілізації, в черговий раз наголосити на їх неможливій тотожності і поставити шах і мат тотальній глобалізації й мультикультуралізмі. Книга буде цікава всім без виключення, особливо поціновувачам японської культури. Бо, Амелі Нотомб глибоко поринала (дитинство і юність на теренах Японії) в реалії, прониклась славнозвісним японським духом і має що розповісти.