Олег Ольжич. Вибрані твори

Як не дивно, в Україні досі не так багато знають про одного з найвидатніших українських поетів, пражанина Олега Ольжича. Хоча його бурхлива біографія, ореол героїки та джентльменства, неймовірна інтелектуальна та творча сила не можуть не вражати. Він був надзвичайно багатогранною людиною – поетом, доктором археологічних наук, політиком, ідеологом українського націоналізму. Під час Другої cвітової війни керував націоналістичним підпіллям в окупованій німцями Україні, організував антинімецьке підпілля. У 1944 році був закатований нацистами у концтаборі Саксенгаузен.

Тож упорядник «Вибраних творів» Осип Зінкевич поставив собі за мету якомога охопніше відобразити різні іпостасі Ольжича. Крім якнайповнішої добірки поезій (“Рінь” (1935), “Вежі” (1940), посмертно виданої –  “Підзамча” (1946), а також  82 вірші з-поза збірок), до книги увійшли декілька ранніх оповідань, вибрані публіцистика та листування Ольжича. А саме: статті “Голод і сучасна українська література”, “До проблеми культурної ділянки”, “В авангарді героїчної доби”, “Дух руїни”, “Українська історична свідомість”, “Українська культура”; останнє звернення Ольжича до співвітчизників –  “У Свят-Вечір” (із 1943 року); листи  до батька, поета Олександра Олеся, і матері, Віри Свадковської-Кандиби, до Галини  Грачової і Марини Антонович, а також 15 листів до Дмитра Донцова.