Українська письменниця Наталка Сняданко за освітою філолог. Крім власне письменницької праці займається ще й перекладами з польської, німецької та російської мов. Її твори виходили теж виходили цими мовами, але найбільшого схвалення досягли саме в Польщі.
Новий роман Наталки Сняданко «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма», що увійшов до короткого списку Книги Року ВВС-2017 - це вдалий приклад белетризованої біографії надзвичайно цікавої особистості про яку мало що відомо пересічному українцеві. Принц Вільгельм Франц фон Габсбург – нащадок трону Австро-Угорської імперії, несподівано для численної ерцгерзької родини обирає українську ідентичність: вивчає мову, історію, літературу, звичаї і традиції. Для тогочасної імперії (до якої входила західна Україна) українці стабільно асоціювалися з неуками, холопами, голим-босим селянством. Зовсім «немодно» було перейматися долею українців, наслідувати культуру, вивчати історію. Але Вільгельм був надзвичайно неординарною особистістю і якимось чином роздивився в нашому народі певну родзинку.
Більш того, в парламенті Австро-Угорської імперії він відстоював українське питання (автономія в складі імперії), намагався хоч якось покращити життя: й побутове, й освітнє, й культурне. А під час Першої світової війни очолив спеціальний підрозділ українських військових, котрі подарували йому вишиванку. Отже, псевдонім Василь Вишиваний походить саме з цих часів.
Після розпаду імперії співпрацював з головними діячами УНР та Січовими Стрільцями, він щиро вірив у відродження України. Але радянські табори проковтували й не таких діячів. Така доля чекала й на Вільгельма…
Саме з цього моменту Наталка Сняданко подає нам альтернативну історію ерцгерцога. У романі «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма» головний герой не помирає в 1947 році, а намагається якось вижити в зміненій реальності у Львові. Як може пристосуватись до радянської дійсності аристократична особа, котра звикла до цілком іншого побуту, комфорту й умов? Сняданко настільки достовірно й проникливо описала не тільки зовнішні зміни в новому способі життя містян, а й заглибилася в особистий простір на прикладі Вільгельма. Історія, котру подає авторка, виглядає часом комічно, часом трагічно, але безперечно вона розповідає багато досі невідомих фактів. Цей твір майже історія цілого двадцятого століття, бо особистісна історія героя доторкається до глобальної.
«Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма» - ще й розлога сімейна сага про нащадка трону, де контрастують роки дитинства й юності (розкішні помешкання, морські подорожі, елітарне товариство аристократичних друзів) й малозабезпечена зрілість і старість убогої реальності радянського Львова (маленькі кімнати, скромна обстановка, дефіцит найнеобхідніших речей). Все це антагоністи буття Вільгельма.
Цей роман надзвичайно цікавий як і з точки зору альтернативної історії, так і з точки зору сімейної історії. Дуже вдалий твір.
