Герой імперії

Звідки з’являються особистості, які у важкий момент здатні об’єднати всю націю? Що визначає долі героїв — особистий вибір чи життєві обставини? Вінстон Черчилль у 24 роки був переконаний, що досягне абсолютної вершини в політиці. Його амбітність, цілеспрямованість і впевненість змушували перейнятися цією думкою інших. Однак Вінстону знадобилося сорок років, щоб проторувати свій шлях до найвищого політичного кабінету.

ДЛЯ КОГО КНИЖКА

Книжка для найширшого кола читачів, усіх, хто цікавиться історією, політологією та біографіями визначних особистостей.

ЧОМУ ЦЯ КНИЖКА

Книжка описує період англо-бурської війни — етап, який, за словами Черчилля, став фундаментом його майбутнього життя.

ПРО АВТОРКУ

Кендіс Міллард — американська письменниця, журналістка, колишня дописувачка та редакторка журналу National Geographic, авторка кількох біографічних книжок, зокрема про американських президентів Теодора Рузвельта та Джеймса Гарфілда.

ВІДГУК ПРО КНИЖКУ

Кендіс Міллард змогла показати, як рано Черчилль почав вірити у своє величне призначення.

New York Times

ЦИТАТИ

Про політичні амбіції Черчилля

Черчиллю було мало просто вірити, що влада і слава коли-небудь до нього прийдуть. Щойно розпочався 1898 рік, він заходився втілювати не одне, а аж три непростих завдання, не дозволяючи світові забути про себе. Він видав свою першу книгу «Історія Малакандського польового корпусу», почав клопотати щодо відрядження на суданську війну і роз’яснював кожному, хто був готовий слухати, що, попри молодий вік, він не тільки прагнув розпочати політичну кар’єру, але й мав усі необхідні для цього кваліфікації. «Мені дуже кортить отримати поради щодо перших кроків у політиці», зізнався він матері невдовзі після повернення з Малаканду. «Якщо мені чогось бракує — будь ласка, нехай на моєму місці опиняться інші. Звичайно — як Вам добре відомо — я вірю в себе. Якби це було не так, я, можливо, мав би інші погляди».

Про складності публічних виступів

Попри те, що він обожнював виступати публічно, це не далось йому легко. По-перше, з дитинства він страждав на дефект мовлення. Він не вимовляв звук «с» і безкінечно вправлявся, повторюючи повне шиплячих і свистячих речення «Іспанські шхуни пришвартувалися до пристані». Перед від’їздом до Індії він звернувся за консультацією до друга родини, сера Фелікса Сімона, знаного фахівця з проблем горла. Сімон запевнив Черчилля, що той не має фізичних відхилень і напевне зможе подолати свій дефект за допомогою «вправ і наполегливості».

Про сміливість Черчилля

Черчилля як тільки не називали — опортуністом, задавакою, самохвалом, — однак ніхто ніколи не ставив під сумнів його сміливість. «Вінстон як міцна пружина — якщо її стиснути, вона обов’язково відстрілить. Він черпає сили в умовах атаки, ворожнечі та зневаги, — пізніше писав про нього Еткінс. — Він живиться адреналіном. … Що більше занепаду навколо він відчуває, то відчайдушніше б’ється. Що більша перешкода, то більший тріумф».