Французька письменниця Ірен Немировськи родом з України. В наслідок подій Жовтневої революції її – єврейку за національністю, ще дитиною, заможні батьки перевезли до Парижа, що дало змогу майбутній письменниці здобути престижну освіту в Сорбонні та просто достойно жити.
«Французька сюїта» - останній незакінчений роман Немировськи. Він написаний «по гарячим слідам» подій Другої світової війни. За задумом автора – це мав би бути широкий панорамний роман про життя пересічних парижан в воєнні часи. Він повинен був складатися з п’яти частин, але мадам Ірен встигла написати лише дві, бо була ув’язнена та страчена фашистськими окупантами. Дві написані частини майбутнього роману зберегли дочки письменниці, і лише через 64 роки після написання його було опубліковано. Успіх був гарантований. Адже, Ірен Немировськи з точністю літописця описує події, які сама пережила. Вона переносить на папір свій власний досвід, ділиться емоціями та враженнями від перших днів війни.
«Червнева гроза» - перший розділ книги, в ньому письменниця змальовує хаос парижан, що намагаються втекти від війни в не окуповані поки що провінції. В таких екстремальних ситуаціях люди являють світу свої реальні обличчя – хтось не гребує покинутим майном, хтось готовий на все щоб тільки заволодіти автомобілем з повним баком бензину, хтось намагається «купити» собі свободу за всі гроші світу. Це своєрідний броунівський рух людських вчинків заради порятунку.
У другому розділі книги під назвою «Дольче» письменниця зображує будні під окупаційною владою. Німецькі війська зайняли всю Францію, реквізувавши майно на потреби війни. Вже в цій частині книги з’являється головна героїня – Люсіль Альженьє. Її чоловік потрапив в німецький полон, а вона залишилась мешкати разом зі свекрухою під одним дахом. Моральний вибір Люсіль (бути чи не бути разом з підселеним до них німецьким офіцером) становить основу другої частини. Поки точиться «Велика» війна десь там за обрієм, в душі Люсіль своя війна. Війна з сумлінням та каяттям. Сцени душевного сум’яття вдались Немировські на всі сто. Вона так точно передала внутрішній стан героїні, її всі «за» та «проти».
Загалом, книгу можна назвати надзвичайно людяною. Адже, уникаючи описів військових дій і політичних перипетій, автор зображує цю війну очима простих людей майже в прямому ефірі. Життя письменниці обірвалося в 1942 році. Цим же роком датується незакінчена «Французька сюїта». Ірен Немировськи так і не дізналася чим закінчилась війна й не дізналася про жахливі злочини фашистського режиму. Але вся її книга просякнута надією на мир, що обов’язково настане, на зміни на краще та вірою у світле майбутнє.
