Трейсі Шевальє – відома американська письменниця, що нині живе в Великобританії, автор восьми історичних романів. Її наставником в школі літературної майстерності був Малкольм Бредбері, а це, погодьтеся, багато вартує. Візитівкою авторки є історичний роман «Дівчина з перловою сережкою», екранізацію котрого було тричі номіновано на Оскар (не рахуючи інших нагород). Книгу ж було перекладено сорока мовами світу.
Твір «Дівчина з перловою сережкою» - це роман-припущення, роман-здогад. Трейсі Шевальє дозволила собі пофантазувати на тему створення геніального полотна Яна Ван дер Меєра, що так і називається «Дівчина з перловою сережкою». Адже будь-який мистецький шедевр, здається, завжди оповитий таємницею. Письменниця робить припущення, щодо історії створення картини, добре стилізує діалоги героїв і спосіб життя тогочасної Голландії.
Дія твору відбувається у голландському містечку Делфті у середині сімнадцятого століття. Трейсі Шевальє досить колоритно зображує тогочасне життя містян: чума, що час від часу, навідується і косить жителів, бідність і недоїдання, маленькі радості знахідки, стійка і непохитна віра в Бога (католицизм, протестантизм), територіальне відмежування одних вірян від інших, місцевий м’ясний ринок (тут письменниця поступається «парфумерним» описам Зюскінда) і все це під сирістю і сірістю неба.
Юну Гріт наймають служницею до будинку художника Яна Ван дер Меєра, чия родина щороку поповнюється новим дитям. Родина митця незаможна – сім’я перебивається від продажу однієї картини до іншої, художник творить на замовлення, малює дружин маєтних панів. Але чому раптом митець малює просту служницю у панському головному уборі ще й з перловою сережкою своєї дружини у вусі? Чи хтось замовив екстравагантне полотно (хто ж раніше малював служниць – нечувано!)? Чи Ван дер Меєр вчинив так на власний розсуд? Що ж тепер буде із Гріт, котра дозволила зняти з себе чепець (пам’ятайте ж, це сімнадцяте сторіччя) і одягтися у вбрання господині дому? Всі обставини «мистецького злочину» у книзі-припущенні «Дівчина з перловою сережкою».
Чи було так насправді, як описує Трейсі Шевальє чи цей твір переслідував єдину мету – не дошукатися правди, а лише окреслити можливий з варіантів. Тим не менш, книга надзвичайно цікава й інформативна, дещо химерна (зважаючи на обставини) ну і, звісно, це вдала стилізація тих часів. Читачам завжди будуть до вподоби історії про геніальних творців. Цю стратегію письменниця використала вдало.
