Мішель Френсіс - британська письменниця американського походження, за фахом автор та редактор сценаріїв для телебачення. Можливо саме тому її дебютний роман «Дівчина мого сина» (або як російською його переклали - «Черрі») скидається на сценарій трилера з добре зрежисованим сюжетом. Книга дійсно «проситься на екран», і недаремно, адже права на екранізацію вже отримали співавтори «Гобіта» й «Планети мавп».
Протистояння невістки й свекрухи тема не нова не тільки в книгах чи кінострічках, а й в реальному житті. Жінка здатна довго тримати оборону власної території, рідко коли поступаючись. Ім’я цій території – чоловік (одній син, іншій наречений). Мішель Френсіс, хоча й взялася зобразити досить стандартний сюжет, але зробила це так майстерно та захоплююче, що просто диву даєшся настільки жага жінки отримати своє безмежна й інколи набуває досить химерних форм.
Роман-трилер «Дівчина мого сина» має аж дві головні героїні, котрі сперечаються між собою за першість. Черрі Лейн народилася в бідній родині у Кройдоні. Все життя вона намагалася вибратися зі злиднів, хотіла бути кращою, багато вчилася самостійно й не бачила ніяких перешкод пробратися угору – до сильних світу цього. Найкоротший шлях це вдале заміжжя, й це стало головною метою Черрі. Тому, коли вона зустріла молодого й перспективного лікаря-інтерна з багатої родини Даніеля Кавендіша, зрозуміла одне: такого шансу їй більше не випаде, треба «брати» цю фортецю.
На варті цієї «фортеці» стоїть, як ви вже здогадались, мати Даніеля Лаура. Більш того фортеця оточена «ровом з упереджень та соціальної нерівності» між закоханими. Бо мати чоловіка бачила на місці Черрі поряд з сином дівчину з респектабельної родини. На цьому вся банальність сюжету вивітрюється, й настає час екшену. Адже те як змагаються між собою жінки, то просто не вкладається в голові. При тому читач балансує між сторонами, то співчуває матері, то дівчині. Бо те, що вони роблять одна з одною, й на що насправді здатні заради досягнення своєї мети просто вражає. Кого дійсно жаль, то це Даніеля. Він просто між двома фуріями, й намагається якось із цим зладнати. Але чи вдасться? Та й взагалі, який фінал може бути в такої книги?
«Дівчина мого сина» дуже захоплива книга, повна різких поворотів сюжету та здатна вразити на кожному кроці. Здається, чи то фантазія авторки не має меж, чи то здатність героїнь таке виробляти не має гальм, але все виглядає таким ймовірним, навіть інколи перекликається з реальним життям. Книга для невісток та свекрух, а також для їх бідних синів та чоловіків.
