Червона Зона

Отож, середина ХХІ століття. Основна дія відбувається в Києві. Його, як, утім, і решту територій світу, поділено на дві частини – «зелену зону», доглянуту, комфортнішу й багатшу, та «червону зону» - де живеться та виживається відверто тяжко. Без елементарних благ цивілізації на зразок водогону, каналізації та доступної медицини, час тут, здається, пішов не вперед, а далеко назад. Більшість людей живе в червоній зоні, а зелена є лише архіпелагом анклавів на її просторах.

Головний герой – журналіст Антон, середній мешканець зеленої зони, проте з підсиленим почуттям справедливості. Антон випадково вступає в конфлікт із правоохоронцем-найманцем («блеквотером») і, здається, вбиває його. Єдиний вихід для новоспеченого злочинця – втікти до червоної зони, у хаос якої навіть і не потикаються «блеквотери» й інші представники влади.

У червоній зоні Антон уперше. Із зеленої сюди взагалі намагаються не портрапляти, хіба в пошуках екстремальних розваг. Кажуть, тут панує свавілля, бруд, епідемії, злочинність, а тутешні мешканці – гидкі й несвідомі, не здатні до адекватної поведінки та успіху. З острахом Антон починає знайомитися з новою для себе реальністю.

А реальність – уже для нас, читачів, - виявляється їдкою пародією на місто пострадянської України. Дороги тут остаточно зруйновано, а тими, що є, як слід не проберешся через затори іржавих старих автомобілів, брудних маршруток і нечисленних антиквартних трамваїв іще ХХ століття.

Люди мешкають у будинках без комунальних послуг, без ліфтів і водопроводів, у такій скупченості, котрій позаздрила б кожна комуналка.

Економіка організована за законами «дикого капіталізму», доведеними до краю. Прибутки мізерні, їжа дорога, а ліки взагалі коштують захмарні суми. Багато хто опускається, займається пияцтвом і злочинами, у бридких генделиках звучить дещо модифікований шансон.

Суспільство агресивне й атомізоване. Однак, раптом у частині червоної зони, що на півночі Подолу, спалахують спершу протести, а потім справжній бум.

Усе через те, що забудовники з зеленої зони вирішили посунути розмежувальну стіну та на місці трущоб «арників» (мешканців червоної зони) вліпити низку туристичних об’єктів, на яких можна буде заробити під час Олімпіади, що має відбутися тут невдовзі. Антон, що вже встиг мінімально облаштуватись у нових умовах і навіть знайти кохання і дружбу, опиняється всередині повстанського руху…