Кажуть, що століттями раніше люди вірили у містику, бо не могли знайти пояснення неочевидним фактам. Моровиця? Чи зручніша вухам чума - то все упирське зілля, перевертень лихий, а частіше двоє нечистих, ходять селами й носять біди. Худоба почала вмирати? То лиха відьма начарувала, прикинулась молодицею знедоленою, попросилась у подорожнього на віз, перевезли крізь хрест на в'їзді села й тут розчинилась в повітрі, ніби не її щойно везли. І несе капость людям й тваринам.
Палити, вбивати кілки та стирати з лиця землі. Тільки так чистили селище від нечистих намірами й ділами різних вурдалак.
Та Голота (що головний герой тут у книзі) так не думає. Навчався в Болоньї, світу божого й знань повидав. Та все ж не одразу виводить людей на чисту воду, а дарма. Бо від незнань люди людей палять заживо.
Про що це я? А про прекрасну книгу "Нечиста кров", котра перенесе вас у так кохану мною епоху Козаччини. У село біля Острога Болотківці, де й діється вся ця нечисть, котру спробує розгадати заїзний шляхтич Богуслав, ой, пробачте, козак Голота. А може не все тут так чисто? Й таки котрась потолоч тут доклала ручок?
Дуже експресивний сюжет, на кожному повороті, себто розділі очікуйте на цікаві пригоди й нові факти. Ви не засумуєте в тексті та сюжеті. Сергій Карюк подарує вам насолоду від багато слова й небезінтересного змісту.
